ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОГРЕСИВНИХ РІШЕНЬ ВИСОКООБЕРТОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ КОНСТРУКЦІЙ МАШИН ВІЙСЬКОВОГО ТА ЦИВІЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА КРИТЕРІЯМИ МІЦНОСТІ ТА СТІЙКОСТІ РУХУ

Анотація

У сучасних умовах однією із суттєвих перепон на шляху забезпечення підвищеної потужності, працездатності та ресурсу машин військового та цивільного призначення  є вичерпані можливості традиційних технічних рішень основних елементів та систем. У першу чергу це стосується високообертових елементів, зокрема, турбін та роторних частин нагнітачів повітря двигунів внутрішнього згоряння, трансмісій, приводів, гідромашин тощо. Високі швидкості обертання спричиняють динамічні процеси, які потенційно можуть призводити до проблем із міцністю, жорсткістю та стійкістю руху. Із метою обґрунтування прогресивних технічних рішень високообертових частин необхідна розробка відповідних теоретичних основ дослідження процесів, що реалізуються у цих елементах.  Інтерес становить, зокрема, дослідження напружено-деформованого стану елементів роторних систем. Важливе також визначення жорсткісних властивостей пружних опор.  У свою чергу,  це впливає на стійкість руху роторних систем. Це створює основу для установлення закономірностей впливу варійованих параметрів на характеристики динамічних процесів і станів. У  роботі на единій методологічний основі запропоновано розробити комплексну математичну та чисельну моделі напружено-деформованого стану та стійкості руху високообертоових елементів конструкцій. Ці моделі описуються загальним набором варійованих параметрів. Формуються загальні критерії та обмеження. Пошук прогресивних рішень здійснюється шляхом задоволення певним комплексним критеріям і обмеженням. Варійованими є проектні параметри та експлуатаційні режими. При цьому розв’язання задач аналізу  здійснюється із використанням єдиної параметричної моделі.

Ключові слова: машини військового та цивільного призначення, високообертові елементи конструкцій, напружено-деформований стан, критична швидкість обертання